Знайомство з минулим Чернігова, безумовно, варто розпочати з Валу — колишнього Чернігівського Дитинця. Це старовинна частина міста, його колиска, духовний і впродовж багатьох віків адміністративний центр. Не випадково саме тут сконцентровано найбільше історичних будівель і музеїв. Серед них особливе місце посідає величний Спаський собор – один з найдревніших збережених соборів на Русі. Він був закладений на початку 30-х років ХІ століття першим відомим Чернігівським князем на ім’я Мстислав – сином хрестителя землі Руської Володимира Святославовича.
Борисоглібский собор, який знаходиться поряд, - творіння іншого володаря Чернігова, сьогодні канонізованого православною церквою Давида Святославовича. Вибудуваний близько 1123 року, храм був присвячений небесним покровителям роду Ярославовичів і перетворився на почесну усипальницю.
Зараз пам’ятник входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів древній» і є музеєм.
В другій половині XVII ст. з північно-західної сторони Борисоглібського собору, що був на той час головним храмом однойменного монастиря, розпочинається будівництво кам’яної трапезної, над котрою в 1700-1702 роках зводять дзвіницю з церквою Івана Богослова. В цій монументальній будівлі, відомій як Чернігівський колегіум, зараз працює дирекція заповідника «Чернігів древній» і є декілька музейних експозицій, серед яких особливо цікавою є виставка українських ікон.
Однією з визначних пам’яток Валу є 12 чавунних гармат, встановлених тут на початку ХХ ст. Існує легенда, що вони були подаровані місту Петром І на знак визнання героїзму чернігівських козаків, який вони проявили в бою зі шведськими завойовниками.
Не будемо заперечувати цю легенду, адже перекази глибокої древності прикрашають історію. Навпроти старовинної зброї на високому мисі, відділеному яром від Валу, височіє один за найкрасивіших храмів України – Катерининська Церква.
Вона перша зустрічає тих, хто приїздить в наше місто з київського шосе. Її заслужено вважають «візитівкою» Чернігова. Церква Св. Катерини була побудована у 1715 році генеральним обозним козацького війська Яковом Єфимовичем Лизогубом на честь свого діда Чернігівського полковника Якова Лизогуба і його бойових товаришів, що відзначилися у 1696 році в штурмі неприступної турецької фортеці Азов. Зараз в приміщенні церкви розташована виставка народно-декоративного українського мистецтва обласного музею ім. В. В. Тарновського.
З початку ХІХ століття і до сьогодні адміністративним і культурним центром Чернігова є Червона площа. Щоб потрапити сюди з Катерининської церкви, достатньо трішечки помандрувати просторою, прикрашеною фонтанами, Алеєю Героїв. Тут встановлені пам’ятники нашим землякам, які відзначилися в роки громадянської та Великої Вітчизняної воєн: Ю. Коцюбинському, В. Примакову, В. Антонову-Овсієнко, Н. Подводському, Н. Щорсу, Н. Крапив’янському, І. Кирпоносу, В. Сеньку, а також пам’ятник героям-ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС.
На проспекті Миру, який охоплює Алею Героїв з обох сторін, до нашого часу збереглось кілька історичних будівель. Серед них колишній готель «Олександрівський» (нині історичний факультет педагогічного університету), Чернігівська філармонія, Миколаївське єпархіальне братство (обласна філармонія), школа сліпих дітей (музичне училище). Всі вони були побудовані на початку ХХ століття і стали прикрасою міста. Крім цього, на вказаній ділянці проспекту Миру, що на межі ХІХ і ХХ століть називався вулицею Шосейною, встановлено два пам’ятні каменя. Один на місці будинку, де в 1867-1893 роках жив відомий український поек-байкар Л. І. Глібов, інший там, де знаходився готель «Царгород», відомий тим, що в ньому в різний час зупинялися О. С. Пушкін, Т. Г. Шевченко та інші діячі вітчизняної культури.
Червона площа з’явилася на карті Чернігова на межі XVIII і XIX століть. До цього місце називалося П’ятницьким полем. Назва ця походить від назви побудованого ще наприкінці ХІІ століття храму Св. Параскеви П’ятниці, який знаходиться неподалік. З XVII століття при ньому існував дівочий монастир. Хоча багато істориків вважають, що монастир цей заснували ще в древньоруський час. До періоду монголо-татарської навали вказана територія входила у лінію міської забудови. Тут жили ремісники і купці, про це свідчать результати археологічних розкопок.
Архітектурний ансамбль Червоної площі, який існує сьогодні, сформувався не одразу. На початку дев’ятнадцятого століття в її західній частині за проектом архітектора А. Карташевського спорудили одноповерховий міський магістрат. Зараз в цій будівлі, яку кардинально перебудували, розташоване обласне управління Національного банку України. Приблизно в той же час побудували двоповерховий корпус для губернських установ. Після багаторазових реконструкцій він також змінив свій облік. Зараз в ньому знаходиться обласна державна адміністрація.
Є в Чернігові ще два архітектурні ансамблі. Це древні Єлецький і Троїцько-Іллінський монастирі. Їхнє створення традиційно пов’язане з іменем батька руського чернецтва преподобного Антонія Печерського. В древньоруський час обидва монастирі знаходилися за межами міських укріплень. Зараз їхні храми, Єлецький Успенський монастир і дзвіниці визначають історичну панораму Чернігова. Їх чудово видно як зі сторони деснянської заплави, так і Дитинця.
В склад міста, розташованого ближче до центру, входять Успенський собор, зведений в ХІІ ст., дзвіниця 1670-1675 років, келії XVI-XVII ст., Петропавлівська церква XVII століття та кам’яна огорожа. Крім того, на території монастиря до сьогодні зберігається єдина дерев’яна споруда козацького часу – будиночок Феодосія Углицького – кінець XVII ст.
Що стосується підземель Єлецького монастиря, виникнення яких пов’язують з іменем преподобного Антонія Печерського, то, як було встановлено ще на початку ХХ століття, з’явились вони не раніше XVIII ст. і мають у великій мірі побутовий характер. Історія монастиря насичена подіями, з ним пов’язані імена багатьох видатних церковних і світських діячів, а також поява однієї з головних чернігівських святинь – чудотворної ікони Єлецької Божої матері.
Поряд з Єлецьким монастирем знаходиться ще декілька будівель. Серед них тюремний замок, побудований у 1803-1806 роках на ділянці землі, яку купив магістрат у монастиря, і двоповерхова будівля колишнього чоловічого училища, зведеного у 1879 році.
Тут же, навпроти монастирської огорожі, височіє величезний земляний насип – це один з найвідоміших древньоруських язичницьких курганів - «Чорна могила». За переказами під ним похований засновник Чернігова князь Чорний. Однак, як показали розкопки, здійснені у 1872-1873 роках професором Д. Я. Самоквасовим, насипаний курган був у 60-х роках Х ст., в час, коли місто вже давно існувало і згідно літописів було другим за значенням на Русі.
Архітектурний ансамбль Троїцько-Іллінського монастиря займає найвищу ділянку міського ландшафту - Болдину гору. Ця назва походить від древньоруського «болд» - що означає «дуб», і вперше згадується в літописах під 1074 роком з нагоди заснування преподобним Антонієм Печерським монастиря на честь Святої Богородиці в 1069 році.
У ті далекі часи обитель розташовувалася на терасах і в схилах глибокого яру поряд з древнім язичницьким могильником, який і сьогодні налічує більше 200 насипів. Серед них добре відомі в наукових колах кургани "Безіменний" і "Гульбище". Історики не виключають, що в дохристиянські часи на Болдиній горі було капище слов'янського бога Перуна.
Спершу монастир був печерним, пізніше, в першій половині ХІІ ст., звели одноглаву Іллінську церкву, яка в перебудованому вигляді збереглася до наших днів. Поряд з нею вхід в знамениті Антонієві печери, в склад 350-метрового комплексу входять храми та інші приміщення, вириті в різні історичні періоди від ХІІ до ХІХ століття.
Сьогодні і Іллінська церква, і печери є частиною Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів древній" і є доступними для туристів. В ході археологічних розкопок на території монастиря були знайдені древні печери і залишки архітектурних споруд різних віків. Про усе це розповідає створена в Іллінскій церкві музейна експозиція.
У останній чверті XVII століття на просторому майданчику із західного боку від Іллінської церкви почали зводити грандіозний архітектурний комплекс на чолі з Троїцьким собором, що був освячений у 1695 році. Він і дав сучасну назву монастирю.
В склад нового архітектурного ансамблю, окрім собору, ввійшли трапезна Введенська церква (1677-1679), дзвіниця (1775), келії і двоповерховий дім настоятеля, а також цегляна огорожа з вежами XVII-XIX ст.
Троїцький собор зараз слугує парафіяльним храмом, а на території монастиря знаходиться єпархіальне управління Української Православної церкви.
Довгий час Троїцький монастир був престижним некрополем. Під собором і навколо нього знайшли вічний спокій чернігівські ієрархи, державні і культурні діячі, представники знатних родів. Головні святині монастиря - чудотворна ікона Іллінської Божої матері, а також святі мощі Феодосія Углицкого і Лаврентія.
На вершині Болдиної гори поряд з древніми курганами горить Вічний вогонь на могилі Невідомого солдата як данина пам'яті всім тим, хто віддав своє життя за свободу нашої Батьківщини. З цього місця добре видно панораму древньої частини Чернігова і Святий гай, де, за переказами, в 992 році прийняли хрещення жителі нашого міста. Не випадково тут любили бувати відомі українські літератори М. Коцюбинский і А. Маркович. Саме тут до сьогоднішнього дня збереглися їхні могили.
Є в Чернігові й інші храми та історичні будівлі. Вони розкидані по усій території старого Чернігова. Серед них Недільна Церква XVIII ст. на вулиці Комсомольській поблизу Центрального ринку. На вулиці Коцюбинського стоїть Казанська церква XIX ст., а поряд з нею – музей-заповідник М. М. Коцюбинського, створений на території садиби письменника.
До сьогодні прикрашають проспект Миру зведені на початку XX ст. будівлі Селянського і Дворянського підземельного банку (бібліотека ім. Короленка і Вільного пожежного товариства з каланчею). За річкою Стрижень біля міського парку культури і відпочинку збереглася садиба чернігівського губернатора з красивим двоповерховим палацом, а поруч височіє сучасна будівля воєнно-історичного музею.
На березі Стрижня поблизу мосту, через який річку перетинає вулиця Гетьмана Полуботка, на значній площі розташовуються корпуси воєнного госпіталю. Церква Михайла і Федора, що височіє серед них, вказує на солідний вік госпітальної садиби. Якщо ви так подумаєте, то будете праві. Ще на початку XVIII ст. тут була садиба відомого полковника Павла Полуботка, а потім до Жовтневої революції розташовувалася духовна семінарія - один із старовинних учбових закладів міста.
Ми торкнулися лише минулого Чернігова, але у міста є і сьогодення. Будують нові сучасні будинки і храми, місто живе з думками про майбутнє, пам'ятаючи свою історію.